 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
||
До сторінки гри Факти та чутки, відомі всім. Начебто Сапіги домовилися викупити у турок Станіслава Конєцпольського, який потрапив до них у полон під Цецорою На ближчім вальнім сеймі, кажуть, король призначить коронного гетьмана, а той призначить гетьмана запорозького, якщо козаки виберуть свою старшину, угодну урядові, а не перескубуться, як завжди... Не так давно, під час походу в Молдову, магната Михайла Вишневецького було отруєно православним священником прямо під час причастя. Вбивця втік. Раїна Вишневецька після цього померла, але як її одспівували і вложили до рук ікону з Софії Київської, вона воскресла. Та ікона багато чудес робила - і хворих зцілювала, і засуху проганяла, але як Софію захопили уніати, кудись зникла, то кажуть, жиди приховали... А на сім'ї Вишневецьких, що відомі як ктитори монастирів та охоронці православ'я (малий Ярема, від'їздячи вчитися до Львова, клявся привселюдно матері ніколи батьківську віру не зрадити), так от виявився на них борг за податки у 5 злотих перед коронною скарбницею. І присудили їх до банації, а як не оддадуть борг до кінця ближчого сейму, то одберуть у них волость Полтавську... Як була у 1620 році війна з турками, то під Цецорою окружили бусурмани коронне військо. Тоді, як молдовани зрадили, післали гетьман коронний Жолкєвський та гетьман польний Конєцпольський до князя Огинського, який саме в резерві з військом своїм стояв, по поміч. Але князь виявився боягузом і втік зо всім своїм військом, через що Жолкєвський загинув як герой, Конєцпольський у полон потрапив, а військо коронне геть усе вибито було. За таку зраду і боягузтво прирекли князів Огинських до банації, володіння їм поодбирали і грозяться денобілітацією, хоч князь Богдан і виправдовується, що не тікав, а лиш наказ сповняв, і в останній війні під Хотином героєм показав себе, а все йому не ймуть віри в трибуналі. До речі, Білоцерківщину, яка раніше належала Огинським, віддано Радзивілам... Недавно у Києві юрбою міщан та козаками були вбиті кілька уніатских священників під час їх спроби захопити Михайлівський Золотоверхий монастир, а намісника уніатського митрополита видубецького архімандрита Антонія Грековича було втоплено у криниці. Тепер усі ждуть слідчих, а тоді, мабуть, і страти почнуться... Король, почувши про бунти й усобиці між уніатами та православними, аби заспокоїти ту ворохобню, призначив з початком нового вального сейму диспут у Києві між уніатським митрополитом Рутським та митрополитом православним Борецьким. По результатах цього диспуту буде вирішено, кому належатиме Софія Київська... Як звали недавно гетьмани запорожців на війну під Хотин, то обіцяли Сагайдачному реєстр до п'ятнадцяти чоловік розширити, а кожному козакові виплатити по злотому. А як скінчилася війна, а Конашевич помер, то і за реєстр забули, і грошей не видно... Недавно, як поставили на порогах Кодак і направили туди німців-пікінерів, то якісь розбійники на них напали, кількох убили, а інших поранили, а самі втекли. Кажуть, нападники з оселецями були, то тепер німці на кожного, хто козаком назветься, кидаються... Як у Криму помінявся хан, то направив уряд новому ханові подарунки, але якийсь лайдак, бідний шляхтич Януш Збаразький, напав на те посольство, татар багатьох побив, посла ханського ледь не полонив, а дарунки одібрав. Присудили Збаразького повинитися, дарунки віддати, за наругу над посольством заплатити, а перед ханом особисто поїхати вибачитися. Але той бунтівник присуда порвав, старосту обіцяв татарам продати, а сам втік, кажуть, до родичів своїх Вишневецьких... З тих пір хан злиться і каже, що допоки йому не доставлять того Збаразького живим чи мертвим, не буде миру між Ляхистаном та Кримом, а по ясир ходитиме аж до Варшави... Років п'ятнадцять тому малого сина Лева Сапіги Миколая поніс до лісу кінь і скільки його не шукали - не найшли: з'їли хлопця вовки, по всьому. А мати його, Ельжбета, кажуть, з того часу причинною стала: все торочить, що не загинув він, заупокійну одслужити не дає і розповідає про сни свої "віщі"... Та що можна взяти з жінки, яка ще й не сповна розуму?.. Об'явився не так давно в Речі Посполитій такий собі Яхія Гречин. Каже, що син він грецької православної княжни і законний спадкоємець царегородського трону. І що коли він сяде на трон свій законний, то зробить Туреччину християнським царством. Через цього Яхію все ніяк не вдається замиритися з султаном... На одному з сеймів Кшиштоф Радзивіл, відомий своїм протестантським світоглядом, під час релігійної суперечки спересердя пообіцяв повикидати усіх католиків у сеймовій залі з вікон, а латинство викорінити по всій Литві. Але все одно сейм тоді ухвалив доручати державні посади лише римокатоликам... |
|||